Основні принципи психодіагностичної роботи  з дошкільниками

     1. Перш ніж почати дослідження, необхідно встановити контакт з дитиною.

2.Важливо підтримувати природність умов і невимушеність ситуації, спілкуватися з малюком тактовно і ненав'язливо, показати свою зацікавленість в спілкуванні з ним.

3.Садити дитину треба поряд з собою, а не через стіл.

4.Методичні прийоми для проведення діагностичного обстеження дитини повинні бути по можливості короткими — експрес-методиками, зручними для швидкого вивчення тієї або іншої сфери особистості дитини.

5.Істотно впливає на правильність результату дос­тупність запитань і вимог дорослого.

6.Необхідно добиватися того, щоб дитина зрозуміла і прийняла інструкцію, її можна повторювати 2-3 рази без змін. Але пояснювати її, якщо це не передбачено методикою дослідження, не можна.

7.Всім дітям завдання потрібно пред'являти однаково, з однаковою інтонацією, силою голосу, не акцентуючи які-небудь слова, окрім спеціально обумовлених випадків. 

8.Діагностичне інтерв'ю не повинне бути тривалим і нудним. Необхідно застосовувати різні модифікації відповідно до віку дітей і завдань діагностики. Добре використовувати з цією метою іграшки, папір, олівці, фломастери, оскільки діти не вміють описувати свої відчуття, їм легше їх виразити в малюнках.

9.Темп  проведення дослідженя повинен відповідати індивідуально-психологічним особливостям дитини.

10.    Не слід квапити повільних дітей.

11.    Необхідно вчасно помітити втому дитини, ознаки нудьги. В цьому випадку доцільно пере­рвати дослідження і відновити його іншим разом.

12.    Експеримент, що проводиться з дитиною, як правило, обмежується 15-20 хвилинами, а бе­сіда - 10-15 хв., якщо інша тривалість не передбачена мето­дикою. При чому чим молодше дитина, тим коротше має бути дослідження.

13.    На успіхи і невдачі малюка під час проведення дослідження необхідно реагувати стримано і рівно, якщо інше не передбачене методикою. Так, не слід загострювати увагу дитини на помилках.

14.    Хвалити потрібно стримано і не за результат, а за старання. Це пов'язано з тим, що оцінка може вплинути на ставлення до завдання, а отже, і на результат. Краще, якщо дитина не має уявлень про допущені нею помилки.