ЗАСВОЄННЯ ДИТИНОЮ НОРМАТИВНИХ ВИМОГ МОВЛЕННЯ

Готова відповідь — смерть знання.

Істина — поза словами.

Закономірності освоєння дитиною нормативних досягнень мовного розвитку

Для тих педагогів, хто хотів би осмислити взаємозв'язок і логіку в розвитку комунікативних якостей мовлення дитини з когнітивними, лінгвістичними, творчими досягненнями, представляємо додаткову інформацію про усі взаємозалежні ознаки, що виявляються в мовній поведінці, розвитку свідомості і творчих особистісних якостях. Ви можете використовувати пропоновану інформацію як реєстраційну діагностичну картку в тих випадках, коли ефективність педагогічних методів роботи хочете перевірити за динамікою мовного прогресування дитини.

Ознаки мовлення дитини

1. Комунікативні властивості мовлення

1.1. Спрямованість на партнера, установка на реакцію у відповідь.

1.2. Різноманітність і виразність, активне використання невербальних засобів спілкування.

1.3. Наявність контактовстановлюючих засобів у спілкуванні.

2. Когнітивно-лінгвістичні властивості мовлення

2.1. Когнітивні властивості мовлення, що виявляються у соціально -

перцептивному аналізі-синтезі системи "людина-ситуація".

2.1.1.    Розуміння дитиною просторово-часових характеристик ситуації спілкування (значення слів, що характеризують місце, час, зміст дії).

2.1.2.    Розуміння дитиною емоційного змісту ситуації спілкування через емоційні стани дійових осіб (значення слів про емоційний стан людини).

2.1.3.    Розуміння дитиною характеру дійових осіб (значення слів про риси, якості особистості).

2.2. Лінгвістичні властивості мовлення.

2.2.1. Словникове багатство (різноманітність і точне використання лексики, яка відповідає ситуації спілкування).

2.2.2.    Граматична правильність, відмінювання і узгодження слів у фразі згідно з мовними нормами.

2.2.3.    Фонетичні властивості мовлення (звуковимова, дикція, сила голосу).

3. Довільність мовлення

3.1. Прагнення до розгорнутості, логічності, зв'язності, забезпечення

розуміння свого мовлення.

3.2. Управління мовленням, його зміна у разі потреби.

3.3. Характер тексту (репродуктивний або творчий).

3.4. Актуальний рівень пізнавальних творчих характеристик мовленнєвого розвитку дитини (побудова 1-3-х суджень про подальший розвиток ситуації).

Якщо до наведеної схеми Ви додасте шкалу "Ступінь вираженості ознак" (високий, середній, низький), то Ваша інформація набуде вигляду індивідуальної картки-реєстрації обстеження рівня комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини. Знаючи методику обстеження (вміння вести бесіду), у вказаній картці легко відзначити знаком " + " чи "—" відповідні значення, зберігши зацікавлений діалог з дитиною. Запис результатів за ходом обстеження набуває такої форми:

Важливо підкреслити, що саме по собі оволодіння інструментальною стороною спілкування (мовні засоби) без когнітивних, довільних і творчих якостей не забезпечує успішного спілкування. Успіх міжособистісної взаємодії дитини з людьми обумовлений наступним моментами: умінням виділяти головний змісту ситуації спілкування; основний принцип зміни ситуації (узгодження, протиріччя і т.п.).

Все це залежить від орієнтації дитини на людину як основну змістову характеристику ситуації спілкування. У системі "людина—ситуація" партнер, учасник взаємодії, є основною і найбільш рухливою частиною спілкування. Спрямованість до людини, установка на відповідну реакцію, розуміння ситуативних значень емоційних станів людини як партнера комунікації, ціннісні орієнтації, що пов'язані з людиною і характером сподівань від людей, визначають особливості мовної поведінки дитини в реальному контакті.

Орієнтація на аналіз ситуації націлює постійну увагу на людину як головний зміст будь-якої інформації в будь-яких видах діяльності.

Людина, інтерес до людини, її діяльності і відносин зі світом природи і людей складає стрижень освітньо-виховної роботи, спрямованої на формування світоглядних знань про світ.

Спрямованість на людину одночасно є основою розвитку комунікативних властивостей особистості маляти. Саме комунікативна спрямованість забезпечує швидке і якісне засвоєння мови — необхідного інструмента соціального контакту, розвиток здатності її застосування для реальних цілей і задач мовного спілкування, розвиває найважливішу якість особистісного росту — здатність до навчання.

Як бачимо, ідеальний образ дитини, компетентної у сфері мовної комунікації, включає психологічні характеристики емоційного, інтелектуального розвитку, особливості довільної регуляції мовної поведінки. Оскільки період дошкільного дитинства описується в категоріях становлення і розвитку психологічних якостей особистості, важливо простежити джерела становлення очікуваної компетентності, з'ясувати закономірності появи досягнень, що забезпечують розвиток здатності дитини до мовного спілкування. Представлена характеристика мовленнєвих досягнень у єдності комунікативних, когнітивних, лінгвістичних властивостей і якостей довільної регуляції мовлення дозволяє побачити зростання дошкільника через динаміку становлення психічних якостей, сензитивних для періоду молодшого, середнього і старшого дошкільного віку. Динаміка і зміна все складніших досягнень дитини, що виявляються в мовному спілкуванні, характеризує становлення особистості дитини як цілісності, у єдності прояву її емоцій, свідомості та поведінки.

Таким чином, у критеріях, показниках і методиці обстеження рівня комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку виділені психологічні орієнтири, що дозволяють аналізувати не тільки формальні показники "успішності" засвоєння мови, як це проводиться в традиційній методиці навчання мови в дитячому садку. Важливо побачити (проаналізувати) і розвивати комплексну навичку, що визначає успішність мовної взаємодії, розвиненість комунікативної компетентності, здатність застосовувати мову з метою пізнання і спілкування з навколишнім світом. Активність дитини в спілкуванні, успішність її взаємодії з дорослими й однолітками показує, наскільки розвинена в маляти соціальна й інтелектуальна компетентність.

Мовленнєва здібність, відображаючи досягнення дитини в мовній поведінці, розвитку свідомості й особистісних якостях (креативність, риси характеру, що виявляються в спілкуванні тощо) є комплексною, тому що здібність демонструє становлення особистості дитини як цілісності.

Тим самим ми хочемо підкреслити особливу роль і взаємозв'язок особистісного становлення і комунікативно-мовленнєвого прогресування дитини.

Вимога комплексності і цілісності в характерне типі становлення особистості дитини з необхідністю націлює увагу психолога на вивчення подальших досягнень — стан когнітивної і мовної компетентності дитини.

Методист КМНМЦ                                                                                                                                                З.Г.Коротка