Опитувальник авторів П. Бейкер і М. Меданос радить придивитися до дитини і дає можливість побачити характерні чи для поведінки дошкільника такі ознаки, критерії визначення тривожності у дитини:

1. Постійне хвилювання.

2. Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь.

3. М'язову напругу (наприклад, в області обличчя, шиї).

4. Дратівливість.

5. Порушення сну.

Можна припустити, що дитина тривожна, якщо хоча б один із критеріїв, перерахованих вище, постійно проявляється у його поведінці.

Опитувальник Г.П. Лаврентьєвої і Т.М. Титаренко застосовується з метою виявлення тривожного дитини у групі однолітків.

1. Не може довго працювати, не втомлюючись.
2. Йому важко зосередитися на чомусь.
3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.
4. Під час виконання завдань дуже напружений, скутий.
5. Ніяковіє частіше за інших.
6. Часто говорить про напружених ситуаціях.
7. Як правило, червоніє в незнайомій обстановці.
8. Скаржиться, що йому сняться страшні сни.
9. Руки у нього зазвичай холодні й вологі.
10. У нього нерідко буває розлад стільця.
11. Сильно потіє, коли хвилюється.
12. Не володіє хорошим апетитом.
13. Спить неспокійно, засинає з працею.
14. Полохливий, багато викликає у нього страх.
15. Зазвичай неспокійний, легко засмучується.
16. Часто не може стримати сльози.
17. Погано переносить очікування.
18. Не любить братися за нову справу.
19. Не впевнений у собі, у своїх силах.
20. Боїться стикатися з труднощами.

Підсумовувати кількість «плюсів», щоб отримати загальний бал тривожності. Висока тривожність - 15 - 20 балів; середня -7 - 14 балів; низька - 1-6 балів.

У дитячому саду діти часто відчувають страх розлуки з батьками. Необхідно пам'ятати, що у віці двох-трьох років наявність цієї риси припустимо і зрозуміло. Але якщо дитина і в підготовчій групі постійно плаче при розставанні, не зводить очей з вікна, чекаючи кожну секунду появи батьків, на це слід звернути особливу увагу. Якщо дитина і в підготовчій групі постійно плаче при розставанні, не зводить очей з вікна, чекаючи кожну секунду появи батьків, на це слід звернути особливу увагу.

Наявність страху розлуки можна визначити за такими критеріями, згідно психологам П. Бейкер і М. Меданос:

1. Періодичну надмірне розлад, сум при розставанні.
2. Постійне надмірне занепокоєння про втрату, про те, що дорослій може бути погано.
3. Постійне надмірне занепокоєння, що яке-небудь подія приведе його до розлуки з родиною.
4. Постійний відмову йти в дитячий сад.
5. Постійний страх залишитися одному.
6. Постійний страх засипати одному.
7. Постійні нічні кошмари, в яких дитина з кимось розлучається.
8. Постійні скарги на нездужання: головний біль, біль у животі і ін (діти, які страждають страхом розставання, і справді можуть захворіти, якщо багато думають про те, що їх турбує).

Якщо хоча б три риси виявлялися поведінці дитини протягом чотирьох тижнів, то можна припустити, що у дитини справді спостерігається цей вид страху.

Щоб, зрозуміти дитину, дізнатися, чого ж він боїться, які відчуває страхи, необхідно попросити батьків, вихователів, педагогів заповнити бланк опитувальника. Відповіді дорослих прояснять ситуацію, допоможуть простежити сімейну історію. А спостереження за поведінкою дитини підтвердять або спростують припущення. Проте перш ніж робити остаточні висновки, необхідно постежити за дитиною, що викликає побоювання, в різні дні тижня, під час навчання та вільної діяльності (у грі, на вулиці), в спілкуванні з іншими дітьми.

На підготовчому етапі було розроблено планування дослідження за термінами, висунута гіпотеза нашого дослідження, проведено аналіз наукових, методичних, літературних посібників та документів з проблематики дитячо-батьківських відносин.

Методика на виявлення дитячих страхів О.І. Захарова і М.Панфілова

Мета: виявлення та уточнення переважаючих видів страхів у дітей старше 3-х років.

Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з’ясувати, весь спектр страхів і до яких конкретно страхів вони схильні.

Зазвичай дана методика підходить в тих випадках, коли дитина ще погано малює чи не любить малювати.

Дорослий малює контурно два будинки (на одному або на двох аркушах): чорний і червоний. І потім пропонує розселити в будиночки страхи зі списку (дорослий називає по черзі страхи). Записувати потрібно ті страхи, які дитина поселила у чорний будиночок.

У дітей старшого віку можна запитати: “Скажи, ти боїшся або не боїшся …”.

Бесіду слід вести неквапливо й ґрунтовно, перераховуючи страхи і чекаючи відповіді “так” – “ні” або “боюся” – “не боюся”. Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, слід лише час від часу. Тим самим уникаючи наводки страхів, їх мимовільне навіювання. При стереотипному запереченні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу “не боюся темряви”, а не “ні” або “так”. Дорослий, що задає питання, сидить поруч, а не навпроти дитини, не забуваючи її періодично підбадьорювати і хвалити за те, що вона говорить все як є. Краще, щоб дорослий перераховував страхи по пам’яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не зачитуючи його.

Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок (намалювати його), а ключ – викинути. Даний акт заспокоює актуалізовані страхи.

Аналіз отриманих результатів полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку і порівнює їх з віковими нормами. Загальні відповіді дитини об’єднуються в кілька груп та видів страхів. Якщо дитина в трьох випадках з чотирьох-п’яти дає стверджувальну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний.

Інструкція для дитини: “У чорному будиночку живуть страшні страхи, а в червоному – не страшні. Допоможи мені розселити страхи зі списку по будиночках”.

Ти боїшся?
1. коли залишаєшся один;
2. нападу;
3. захворіти, заразитися;
4. померти;
5. того, що помруть твої батьки;
6. когось із дітей;
7. когось із людей;
8. мами чи тата;
9. того, що вони тебе покарають;
10. Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиська. (У школярів до цього списку додаються страхи невидимок, скелетів, Чорної руки, Пікової Дами – вся група цих страхів позначена як страхи казкових персонажів);
11. перед тим як заснути;
12. страшних снів (яких саме);
13. темряви;
14. вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страхи тварин);
15. машин, поїздів, літаків (страхи транспорту);
16. бурі, урагану, повені, землетрусів (страхи стихії);
17. коли дуже високо (страх висоти);
18. коли дуже глибоко (страх глибини);
19. в тісній маленькій кімнаті, приміщенні, туалеті, переповненому автобусі, метро (страх замкнутого простору);
20. води;
21. вогню;
22. пожежі;
23. війни;
24. великих вулиць, площ;
25. лікарів (крім зубних);
26. крові (коли йде кров);
27. уколів;
28. болю (коли боляче);
29. несподіваних, різких звуків, коли щось раптово впаде, стукне (боїшся, здригаєшся при цьому);
30. зробити що-небудь не так, неправильно (погано – у дошкільнят);
31. спізнитися в садок (школу).

Всі перераховані тут страхи можна розділити на кілька груп:

1. Медичні страхи – біль, уколи, лікарі, хвороби;
2. Страхи, пов’язані із заподіянням фізичної шкоди – транспорт, несподівані звуки, пожежа, війна, стихії;
3. Страх смерті (своєї);
4. Боязнь тварин;
5. Страхи казкових персонажів;
6. Страх темряви і кошмарних снів;
7. Соціально-опосередковані страхи – людей, дітей, покарань, запізнень, самотності;
8. Просторові страхи – висоти, глибини, замкнутих просторів.

Не варто забувати, що наявність страхів в певному віковому періоді є нормою.

3 – 5 років: смерть (діти усвідомлюють кінцівку життя); страшні сни; напад бандитів; вогонь і пожежа; хвороба і операція; природні стихії; отруйні змії; смерть близьких родичів.

6 – 7 років: зловісні істоти (відьма, привиди, та ін.); втрата батьків або страх загубитися самому; почуття самотності (особливо вночі через чорта, диявола та ін.); шкільний страх (бути неспроможним відповідати образу «хорошої» дитини); фізичне насильство.

7 – 8 років: темні місця (горище, підвал, та ін.); реальні катастрофи; втрата любові оточуючих (з боку батьків, вчительки, ровесників і т.д.); запізнення в школу або відірваність від домашнього та шкільного життя; фізичне покарання і неприйняття в школі.

8 – 9 років: невдачі в школі або грі; власна брехня або негативні вчинки, помічені іншими; фізичне насильство; сварка з батьками, їх втрата.

9 – 11 років: невдачі в школі або спорті; захворювання; окремі тварини (щури, табун коней та ін.); висота, відчуття кружляння (деякі каруселі); зловісні люди (хулігани, наркомани, грабіжники, злодії тощо)

11 – 13 років: Неуспіх; власні дивні вчинки; невдоволення своєю зовнішністю; сильне захворювання або смерть; власна привабливість, сексуальне насильство; ситуація демонстрації власної дурості; критика з боку дорослих; втрата особистих речей.

Методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової. Автором проведений своєрідний синтез двох відомих методик: модифікованої бесіди А. І. Захарова та тесту «Червоний будинок, чорний дім». Модифікована бесіда про страхи А.І. Захарова передбачає виявлення та уточнення переважаючих видів страхів (страх темряви, самотності, смерті, медичні страхи тощо.). Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з'ясувати, яким конкретно страхам вони схильні. З'ясувати весь спектр страхів, можна спеціальним опитуванням за умови емоційного контакту з дитиною, довірчих відносин і відсутності конфлікту. Про страхи слід розпитувати кому-небудь із знайомих дорослих або фахівців при спільній грі або дружній бесіді. У подальшому самим батькам уточнити, чого саме, і на скільки боїться дитина. Бесіда представляється як умова для позбавлення від страхів за допомогою їх програвання і малювання. Почати запитувати про страхи за пропонованим списком має сенс у дітей не раніше 3 років, питання повинні бути доступними для розуміння в цьому віці. Бесіду слід вести неквапливо й ґрунтовно, перераховуючи страхи і чекаючи відповіді «так» - «ні» або «боюся» - «не боюся». Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, слід лише час від часу. Тим самим уникає наводка страхів, їх мимовільне навіювання. При стереотипному запереченні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу «не боюся темряви», а не «ні» або «так». Дорослий, що задає питання, сидить поруч, а не навпаки дитини, не забуваючи його періодично підбадьорювати і хвалити за те, що він говорить все як є. Краще, щоб дорослий перераховував страхи з пам'яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не зачитуючи його.
Сукупні відповіді дитини об'єднуються в кілька груп за видами страхів, які були сформульовані А. І. Захаровим. Якщо дитина в трьох випадках з чотирьох-п'яти дає ствердну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний. Проведення цієї методики є досить простим і не вимагає спеціальної підготовки.

Дитині пропонується намалювати два будинки - червоний і чорний (можливий варіант пред'явлення дитині листа з уже намальованими будинками). У ці будинки або самостійно (якщо це молодші школярі і більш старші діти), або за допомогою експериментатора (якщо це дошкільнята) дітям пропонується розселити страхи: в червоний будинок - «нестрашні», в чорний - «страшні страхи». Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок (намалювати його), а ключ - викинути або втратити. Автор припускає, що даний акт заспокоює актуалізовані страхи. Аналіз отриманих результатів полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку і порівнює їх з віковими нормами. А.І. Захаров пропонує вікові норми страхів та їх розподіл (за статтю та віком). З 29 страхів, виділених автором, у дітей спостерігаються від 6 до 15. У міських дітей можливу кількість страхів доходить до 15.

За інструкцією в червоний і чорний будинок треба розселити 29 страхів. У чорному будуть жити страшні страхи, а в червоному - нестрашні. Дорослий перераховує страхи і записує їх номери всередині будинку.

Ти боїшся:

1) коли залишаєшся один;
2) нападу бандитів;
3) захворіти, заразитися;
4) померти;
5) того що помруть твої батьки;
6) якихось людей;
7) втратити маму чи тата;
8) того, що вони тебе покарають;
9) Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиськ 10) запізнитися в дитячий садок, школу;
11) перед тим як заснути;
12) страшних снів;
13) темряви;
14) вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страх тварин);
15) машин, поїздів, літаків (страх транспорту);
16) бурі, урагану, грози, повені, землетруси (страх стихії);
17) коли дуже високо (страх висоти);
18) коли дуже глибоко (страх глибини);
19) залишатися в маленькій, тісній кімнаті, приміщенні, в туалеті (страх замкнутого простору);
20) води;
21) вогню;
22) пожежі;
23) війни;
24) великих площ;
25) лікарів (крім зубних);
26) крові;
27) уколів;
28) болі;
29) несподіваних, різких звуків (коли раптово щось впаде, стукне).