Що робити? Діти хочуть щось одночасно.  Нещодавно я зробила відкриття. Єдиний спосіб припинити суперечку за предмет – відняти бажаний предмет у обох.

Головне – робити це, не караючи їх. “Ах так! Тоді жодна з вас цього не отримає! »– Не спрацьовує. Краще переключити дітей на задачу, яка потребує вирішення: «Я покладу цей предмет на полицю, щоб ви спокійно могли виробити план, як розділити його, не сварячись і не б’ючись. Як тільки ви це зробите, скажіть мені, і я його вам віддам».

Першого разу обидві дочки почали чіплятися до мене. «Добре, мама, я покористуються ним перша, а потім Енджі може взяти його на п’ять хвилин». Я відповіла: «Але спочатку ти повинна сказати про це Енджі». Я змусила їх спілкуватися один з одним. Тепер вони відмінно домовляються між собою.

P.S. Я поки не знаю, як домогтися того, щоб сестри взагалі не сварилися і не чіплялись до мене з цими проблемами. Збираюся запропонувати їм, щоб вони самі вибрали в будинку нейтральну територію, куди можна класти спірні предмети доти, поки вони не вирішать, як з ними вчинити.

Думаю дуже важливо встановити тверді правила щодо власності. Я пояснила своїм дітям (три роки і чотири з половиною), що більшість речей у нашому будинку призначені для всіх. Наприклад, тато нещодавно купив собі набір викруток, але, якщо мені потрібна одна з них, він не стане говорити: «Ні, не бери її. Вона моя”.

Основна ідея полягає в тому, що більшість предметів в сім’ї можуть бути використані усіма – в міру необхідності і за бажанням. Але я пояснила і те, що деякі речі особливі, нові або крихкі, – наприклад, фотоапарат, який татові подарували на день народження, або моя нова золота ручка. Ці предмети не призначені для всіх. Їх ми зберігаємо в особливому місці. Якщо ви хочете ними скористатися, потрібно запитати дозволу. Якщо є іграшки, якими ви не хочете ні з ким ділитися, слід всім про це сказати. Тоді ми будемо поважати ваше бажання.

Ми виділили кожній дівчинці окрему полицю для зберігання особливих предметів. На полиці висить знак приватної власності і написано ім’я власниці. Якщо хтось хоче пограти цими іграшками, то повинен спочатку запитати дозволу у господині. Але коли на полицях вже не залишається місця, а це періодично трапляється, ми обговорюємо, які іграшки повинні там залишитися, а які можна перевести в спыльне користування.

Наприклад, якщо одна з моїх дочок починає відбирати іграшки в іншої, я кажу: «Кейсі, тобі дійсно хочеться пограти з ведмежам Емілі – і прямо зараз. Чекати важко. Але є правило: не відбирати іграшок один у одного. Скажи Емілі, що хочеш пограти з ведмежам після неї. Вона із задоволенням поділиться». А потім я кажу Емілі: «Коли закінчиш грати з ведмежам, скажи про це Кейсі, адже вона теж хоче пограти». Я беру Кейсі за руку і пропоную: «Давай знайдемо іншу цікаву іграшку, поки чекаємо ведмежати». Хоча й не завжди, але мені вдається врахувати потреби обох дочок одночасно.

Автор: Фабер Адель, Мазліш Елейн